- Словничок

А

Адаптація — присто­сування організму або окремих його систем до змін навколишнього середовища, величини і характеру фізичних навантажень.

Адаптивна фізична культура — напрям фізичної культури, об'єктом пізнання, впливу й оздоровлення якого є хворі люди.

Аеробіка — система вправ у циклічних видах спорту, пов'язаних з проявом витривалості (ходьба, біг, плавання і т. п.), яка спрямована на підвищення функціо­нальних можливостей серцево-судинної і дихальної систем; комплекс оздоровчих фізичних вправ, котрі виконуються у супроводі музики. А. належить до великих форм занять фізичними вправами.

Активний відпочинок — діяльність, яка передбачає чергування роботи окремих м'язових груп організму, а також зміну її характеру та умов з метою прискорення відновлювальних процесів.

Алгоритм розвитку рухової дії в процесі навчання — просу­вання від незнання та невміння до досконалого і свідомого оволодіння комплексом навичок на основі теоретико-практичних концепцій на­вчання: а — незнання, невміння; б — знання рухового завдання; в — уявлення про рухову дію (її «образ»); г — рухове вміння; ґ — рухова навичка; д — суперуміння (система навичок вищого порядку).

В

Види спорту — сформовані й відокремлені в ході розвитку спор­ту відносно самостійні складові змагальної діяльності, кожна з яких характеризується своїм предметом змагань, особливим складом дій та способами ведення спортивної боротьби (технікою і тактикою), пев­ними правилами змагань.

Викладання — діяльність учителя в процесі навчання, що поля­гає у постановці перед учнями пізнавальних завдань, повідомленні нових знань, організації спостережень, теоретичних і практичних за­нять, керівництві роботою учнів із засвоєння, закріплення й застосу­вання знань, умінь та навичок, у перевірці їхньої якості.

Витривалість — здатність протистояти фізичній втомі в процесі м'язової діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну В.

Вихідне положення — просторова характеристика техніки фізи­чних вправ, яка визначається оптимальним взаєморозташуванням ла­нок опорно-рухового апарату перед початком рухів і обумовлюється концентрованим втіленням цілеспрямованої готовності до дій з метою наступного ефективного їхньої виконання.

Виховання — процес цілеспрямованої, систематичної, організо­ваної і планомірної взаємодії вихователя і вихованця, під час якого відбувається вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоцій­но-вольову та мотиваційну сфери виховання з метою формування в останнього наукового світогляду, високих моральних, громадських і професійних рис для становлення й вдосконалення його особистості.

Виховання фізичних якостей — цілеспрямований вплив на роз­виток фізичних якостей людини за допомогою нормованих функціо­нальних навантажень.

Відновлення — сукупність зворотних змін, які відбуваються піс­ля припинення фізичних вправ у діяльності функціональних систем, що забезпечували їхнє виконання. Розрізняють В. поточне (у ході виконання вправ), швидке (відразу після припинення роботи (період по­вернення кисневого боргу)), віддалене (протягом тривалого часу після виконання тренувального навантаження), стрес-відновлення (після хронічних перенапружень).

Вікова періодизація (класифікація) — поділ цілісного життєво­го циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються рока­ми.

Втома — спричинене роботою тимчасове зниження працездатно­сті, що проявляється в суб'єктивному відчутті. Розрізняють розумову, сенсорну, емоційну, фізичну В.

Г

Гіподинамія — знижена рухливість внаслідок змен­шення сили рухів.

Гіпокінезія — вимушене змен­шення обсягу рухів унаслідок малої рухливості (недостатня рухова ак­тивність).

Гнучкість — морфо-функціональна властивість опорно-рухового апарату, яка обумовлює ступінь рухливості його ланок відносно одна одної (здатність виконувати рухи з великою амплітудою). Розрізняють активну і пасивну Г.

Д

Доза навантаження — певна величина навантаження, яка вимі­рюється параметрами обсягу та інтенсивності.

Дозування навантаження — чітка регламентація обсягу та інте­нсивності навантаження.

З

Загальна фізична підготовка — процес фізичного виховання, який спрямований на підвищення рівня фізичного розвитку, широкої рухової підготовленості як передумов успіху в різних видах діяльності.

Загальна щільність уроку (заняття) — відношення педагогічно виправданих (раціональних) затрат часу до загальної тривалості уроку.

Загальнодоступний (масовий) спорт — діяльність, спрямована на зміцнення здоров'я, вдосконалення в обраній спортивній спеціалі­зації, підвищення своїх фізичних кондицій, загальної працездатності, досягнення спортивних результатів масового рівня, що виражається у відповідних напрямках і частинах спортивного руху. Складовими 3. С. є шкільно-студентський (зорієнтований на досягнення базової фізич­ної підготовленості та оптимізацію загальної фізичної дієздатності в системі освіти і виховання), професійно-прикладний (як засіб підгото­вки до певної професії: військове і службове багатоборство, пожежно-прикладний спорт, різні види боротьби та східних єдиноборств у спе­ціальних військах і частинах), фізкультурно-кондиційний (як засіб підтримування необхідного рівня працездатності, підвищення фізич­ної підготовленості учасників масових офіційних змагань), оздоровчо-рекреативний (як засіб здорового відпочинку, відновлення, оздоров­лення організму та збереження певного рівня працездатності) спорт.

Загально-методичні принципи фізичного виховання — вихідні положення, які відображають основні закономірності навчання і ви­значають загальну методику процесу фізичного виховання. Складовими 3. П. Ф. В. є принцип науковості, принцип свідомості й активності, принцип наочності, принцип доступності й індивідуалізації, принцип систематичності, принцип міцності і прогресування.

Загально-підготовчі вправи — рухові дії, які є переважно засо­бами загальної підготовки спортсмена, що відображають при цьому особливості його спортивної спеціалізації і спрямовані на створення основи для наступного вдосконалення у спортивній діяльності: всебі­чний фізичний розвиток, становлення і поповнення фонду рухових умінь та навичок, підвищення загальної працездатності, а також при­скорення відновлення після навантажень.

Загально-розвиваючі вправи — рухові дії, які є переважно за­собами загальної фізичної підготовки і спрямовані на всебічний роз­виток фізичних якостей, розширення функціональних можливостей органів та систем організму, злагодженість їхнього прояву в процесі м'язової діяльності, збагачення рухового досвіду.

Загартування — система процедур, що сприяє підвищенню опо­ру організму до впливу несприятливих факторів зовнішнього середо­вища.

Засоби фізичного виховання та спортивного тренування — основні: фізичні вправи (зміст фізичних вправ, форма фізичних вправ), допоміжні: оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода), гігі­єнічні фактори (режим, харчування, громадська і особиста гігієна).

Здоровий спосіб життя — мобільне поєднання форм, способів повсякденної життєдіяльності, що відповідають гігієнічним принци­пам, покращують адаптивність та резистентність (здатність до опору) організму, сприяють ефективному відновленню, підтримці і розвитку резервних можливостей, оптимальному виконанню особистістю емоційно-професійних функцій.

Здоровий стиль життя —мотивований або неусвідомлений ви­бір поведінки залежно від природного середовища, соціально-економічних умов, статі, віку, освіти, рівня інтелектуального і фізич­ного розвитку особистості, якостей індивіда, який веде здоровий спосіб життя.

Здоров'я — стан організму людини, коли функції всіх його орга­нів і систем урівноважені із зовнішнім середовищем та відсутні хво­робливі зміни.

Змагальна діяльність —специфічна рухова активність людини, що здійснюється переважно в умовах офіційних змагань на межі пси­хічних і фізичних сил людини, кінцевою метою якої є встановлення суспільно значущих та особистих результатів.

Змагальний метод — спосіб застосування фізичних вправ у фо­рмі змагань, що передбачає зіставлення рухових можливостей в умо­вах упорядкованого суперництва, уніфікацію предмета змагань, по­рядку боротьби за перемогу та. оцінювання досягнень. 3. М. належить до групи специфічних методів фізичного виховання (практичних ме­тодів спортивного тренування).

Змагання — спеціальна сфера, в якій здійснюється діяльність спортсмена, що дозволяє об'єктивно порівнювати певні його здібності і забезпечує їхній максимальний Прояв.

Зміст фізичних вправ — сукупність фізіологічних, психологіч­них та біомеханічних процесів, що відбуваються в Організмі людини під час виконання певної вправи.

І

Ігрова діяльність — керована свідомістю внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, яка спрямована на досягнення перемоги над суперником в умовах протиборства специфічними засо­бами при дотриманні встановлених правил.

Ігровий метод — спосіб застосування фізичних вправ, який пе­редбачає організацію рухової діяльності на основі змісту, умов і пра­вил гри. І. М. належить до групи специфічних методів фізичного ви­ховання (практичних методів спортивного тренування).

Імітаційні вправи — рухові дії, які за кінематикою і координаційною структурою відповідають характеру  основної вправи (певної спортивної дисципліни).

Інтенсивність навантаження  — кількість роботи, що виконана за одиницю часу.

К

Календар змагань — документ, який впорядковує змагання за метою, завданнями, міс­цем і часом проведення, складом учасників, витратами коштів та ін.

Класифікація урочних форм занять — розподіл у межах однієї системи на взаємо­пов'язані групи і підгрупи (типи, види) відповідно до певних ознак. Розрізняють К. У. Ф. 3. за ознакою основної спрямованості (уроки за­гальної фізичної підготовки, уроки професійно-прикладної фізичної підготовки, спортивно-тренувальні уроки, методично-практичні за­няття), за ознакою переважного вирішення завдань (уроки засвоєння нового матеріалу, уроки закріплення й вдосконалення навчального матеріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки), за характером змісту занять (предметні уроки (на матеріалі з одного розділу програми), комплексні уроки (на матеріалі з різних розділів програми)) та ін.

Класифікація фізичних вправ — розподіл фізичних вправ у межах однієї системи на взаємопов'язані групи і підгрупи відповідно до певних ознак. Розрізняють К. Ф. В. за ознакою історично усталених систем фізичного виховання (гімнастика; ігри; спорт; туризм), за їхнім значенням для вирішення освітніх завдань (основні (змагальні); підві­дні; підготовчі), за ознакою їхньої переважної спрямованості на вихо­вання окремих фізичних якостей (швидкісно-силові види вправ; впра­ви циклічного характеру на витривалість; вправи, які вимагають висо­кої координації рухів; вправи, які вимагають комплексного прояву фі­зичних якостей і рухових навичок в умовах зміни режимів рухової ді­яльності, ситуації та форм дій), за ознакою спортивної спеціалізації (змагальні; спеціально-підготовчі (підвідні, розвивальні, імітаційні); загально-підготовчі), за ознакою біомеханічної структури рухів (циклі­чні; ациклічні; змішані) та ін.

Л

Лікарсько-педагогічні спостереження — дослідження, що про­водяться спільно лікарем та педагогом з метою оцінки впливу на ор­ганізм фізичних навантажень, встановлення рівня функціональної го­товності і на підставі цього вдосконалення навчально-тренувального процесу.

Літній табір відпочинку дітей — основний тип позашкільних оздоровчо-виховних закладів, у яких організовується відпочинок шко­лярів під час літніх канікул.

М

Методика фізичного виховання — спеціальна галузь педагогіки, яка упорядкована сукупністю методів, методичних прийомів, засобів і форм фізичного виховання, що визначаються від­повідною їм методологією.

Методи фізичного виховання — способи впорядкованої взаємо­зв'язаної діяльності вчителя і учнів, які спрямовані на вирішення за­вдань освіти, виховання, розвитку та оздоровлення. Розрізняють дві групи М. Ф. В.: специфічні (методи чітко регламентованих вправ, ігро­вий метод, змагальний метод), які характерні тільки для процесу фізич­ного виховання і загально-педагогічні (словесні методи, наочні методи).

Моторна щільність уроку (заняття) — відношення часу безпо­середньо використаного на рухову діяльність учнів до загальної три­валості уроку.

Н

Навчальна програма — державний документ, який визначає ці­льові настанови і загальні завдання педагогічного процесу: в загаль­ноосвітній школі — курсу фізичного виховання, у ДЮСШ — спорти­вного тренування з обраного виду спорту; систему знань, умінь, нави­чок, які необхідно опанувати за конкретний термін занять, перелік ос­новних фізичних вправ та інших засобів, що забезпечують вирішення поставлених завдань; рівень теоретичної, загально-фізичної й спортив­ної підготовленості, виражений у залікових вимогах та навчальних нормативах (тестових показниках), якого повинні досягнути учні що­року і після завершення навчання в освітньому закладі.

Навчальний план — державний документ, який визначає зага­льну тривалість занять з фізичного виховання (у загальноосвітній школі, навчальному закладі), спортивної спеціалізації (в ДЮСШ та інших спортивних школах), розділи (види) програмового матеріалу і кількість годин, відведених на вивчення кожного із них за роками на­вчання.

Навчальний предмет (дисципліна) — педагогічно обґрунтована система наукових знань, практичних умінь та навичок, що втілюють основний зміст і методи певної науки.

Навчання — планомірна, організована, спільна двостороння дія­льність учителів і учнів, спрямована на свідоме, міцне й глибоке опа­нування останніми системою знань, умінь та навичок; процес, під час якого набувається загальна освіта, формується та розвивається особи­стість учня, його світогляд, засвоюється досвід людства і професійної діяльності.

Навчання руховим діям — педагогічний процес чуттєво-раціонального пізнання і практичного оволодіння технікою фізичних вправ.

О

Обсяг навантаження — загальна кількість тренувальної роботи, що виконана під час заняття (серії занять).

Оздоровчо-реабілітаційна фізична культура — спеціально спрямоване використання фізичних вправ у якості засобів лікування хвороб і відновлення функцій організму, які були порушені або втрачені внаслідок хвороб, травм, перевтоми та інших причин.

Оздоровчо-рекреативна фізична культура — відпочинок, відновлення сил за допомогою засобів фізичного виховання.

Організм людини — цілісна система, у якій всі органи тісно пов'язані між собою і знаходяться в складній взаємодії; ця система здатна до саморегуляції, підтримування гомеостазу, коригування та самовдосконалення.

Ординарний (повний) відпочинок — варіант відпочинку, що забезпечує відновлення працездат­ності людини на початок наступного заняття.

П

Пасивний відпочинок — відносний спочинок, відсутність акти­вної рухової діяльності.

Педагогічний контроль у фізичному вихованні — система за­ходів, яка забезпечує перевірку запланованих показників фізичного виховання для оцінки засобів, методів і навантаження, що застосову­ються (визначення зв'язку між факторами впливу і факторами змін). Розрізняють попередній, оперативний, поточний, етапний, підсумко­вий П. К.

Перевтома — стійкі функціональні порушення в результаті над­мірної втоми, що не зникають при відпочинку.

Перенапруження — надмірне напруження, яке приводить до до­вготривалих чи незворотних несприятливих змін в окремих органах і системах організму. Розрізняють гостре і хронічне П.

Підготовчі вправи — рухові дії (їх поєднання, варіації), які спрямовані переважно на розвиток рухових якостей та здібностей, що необхідні для виконання основної дії (вправи).

Підсумковий контроль — система заходів, спрямованих на з'ясування результатів педагогічного впливу за відносно тривалий пе­ріод (семестр, рік) з метою визначення успішності виконання річного плану-графіка навчального процесу, ступеня вирішення поставлених завдань, виявлення позитивних і негативних сторін процесу фізичного виховання та його складових.

План-графік навчального процесу — документ планування пе­дагогічного процес} з фізичного виховання, який визначає найбільш доцільну послідовність проходження матеріалу теоретичного і прак­тичного розділів навчальної програми за місяцями й тижнями протя­гом одного року (навчального — у загальноосвітній школі і річного никлу спортивного тренування в ДЮСШ), кількість годин, відведених на кожний розділ і розподіл часових затрат на вивчення матеріалу за тижнями.

План-конспект уроку (заняття) — документ планування педа­гогічного процесу з фізичного виховання, у якому фіксується повний деталізований план конкретного уроку: номер заняття за робочим планом, завдання уроку, необхідні засоби для їхнього вирішення із за­значенням параметрів навантажень і відпочинку для кожної вправи, організаційно-методичні вказівки, матеріально-технічне забезпечення.

Планування фізичного виховання — попередня розробка і ви­значення на майбутню діяльність цільових настанов, завдань, змісту, методики, форм організації та методів навчально-виховного процесу з конкретним контингентом людей. Розрізняють перспективне (на три­валий термін), поточне (етапне) (охоплює етапи роботи), оперативне (здійснюється найближчим часом) П. Ф. В.

Позаурочні форми занять у фізичному вихованні — способи організації навчально-виховного процесу, за яких заняття проводяться як учителем, так і самими учнями (самостійно) з метою активного відпочинку, зміцнення або відновлення здоров'я, збереження чи під­вищення працездатності, розвитку фізичних якостей, удосконалення рухових навичок та ін. Розрізняють малі: ранкова гімнастика, увідна гімнастика, фізкультпауза, фізкультхвилинка, мікропаузи активного відпочинку і т. п.; великі: заняття фізичними вправами у рамках роз­ширеного активного відпочинку (активні перерви в школі, туристичні походи, рухливі ігри та ін.), самостійні тренувальні заняття за типом урочних (аеробіка, шейпінг, калланетика, оздоровча ходьба і біг, атле­тична гімнастика та ін.); змагальні: офіційні змагання, відбіркові зма­гання, контрольні змагання П. Ф. 3.

Положення про змагання — документ, який визначає мету і за­вдання змагань, місце та час проведення, характер керівництва зма­ганнями, вимоги до учасників, програму змагань, способи проведення і визначення переможців, форми документів й термін їхнього подання та ін.

Поточний контроль — система заходів, спрямованих на повсяк­денну оцінку та порівняння результатів педагогічного впливу із за­планованими і при необхідності на оперативне усунення виявлених відхилень від плану (визначення реакції організму учнів на наванта­ження після навчального заняття).

Правила змагань — документ, у якому чітко визначені умови змагальної боротьби, що відбувається під контролем спортивних арбі­трів, способи фіксування результатів, визначення переможців і розпо­ділу місць серед учасників змагань.

Принципи фізичного виховання — основні теоретико-практичні положення, які відображають загальні науково-педагогічні, фізіологічні та психологічні закономірності діяльності людини відпо­відно до специфіки фізичного виховання. Розрізняють загально-методичні і специфічні П. Ф. В.

Програма з предмета «Фізична культура» («Основи здоров'я і фізична культура», «Фізична культ/ра і здоров'я»)  — документ, який визначає систему нормативних вимог до змісту і організації фі­зичного виховання на уроках фізичної культури, до рівня фізичної освіти та фізичної підготовленості учнів.

Програми фізичного виховання школярів — нормативні до­кументи, які регламентують коло завдань, розкривають зміст фізично­го виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів, визначають систему вимог до методів та організації навчально-виховної роботи, прогнозують кінцеві результати навчання й виховання конкретних ко­нтингентів дітей шкільного віку.

Пропаганда фізичної культури і спорту — цілеспрямована діяльність з по­ширення, популяризації та формування у населення фізкультурних знань за допомогою сучасних засобів масової інформації з метою роз­витку у людей потреби до систематичних занять фізичними вправами, спортом і туризмом.

Процес навчання — специфічна форма пізнання об'єктивної дійсності, оволодіння суспільно-історичним досвідом людства; дво­сторонній процес взаємопов'язаних діяльностей учителя (діяльності викладання і діяльності з організації й управління навчальною діяль­ністю учня) і діяльності учнів (учіння), спрямований на оволодіння останніми системою знань з основ наук, умінь та навичок їх практич­ного застосування і розвиток творчих здібностей.

Р

Ранкова гімнастика — систематичне виконання комплексу спеціально підібраних фізичних вправ з метою поступової активізації фізіологіч­них функцій організму після тривалого відпочинку (сну). Р. Г. нале­жить до малих форм занять фізичними вправами.

Режим дня — по­слідовне і поступове чергування неспання, сну, харчування, різних видів діяльності.

Рекреація —широке поняття, пов'язане з відпочинком, відновленням сил, використанням можливо­стей природи і т.п.

Релаксація — стан спокою, розслаблення в результаті зняття фізичного та психічного на­пруження.

Розвиток фізичних здібностей — єдність успадкованих і педа­гогічно спрямованих змін функціональних можливостей органів та си­стем організму.

Розклад занять — документ планування педагогічного процесу з фізичного виховання, в якому фіксуються число, час і місце занять у загальному тижневому режимі діяльності.

Розминка — комплекс фізичних вправ, які проводяться перед більш-менш напруженою фізичною роботою з метою підвищення працездатності організму. Розрізняють загальну і спеціальну Р.

Рухливість — здатність виконувати великий обсяг рухів з ефек­тивним використанням власних анатомо-фізіологічних даних, які зна­ходяться в прямій залежності від еластичності сполучних тканин, су­хожиль і м'язів, а також від стану нервової системи, що впливає на працездатність м'язів та регулює їхні координаційні функції.

Рухова активність — по­треба в рухах, що проявляється у виконанні певної кількості рухових актів. Розрізняють недостатню (гіпокінезія), надмірну (гіперкінезія), оптимальну Р. А.

Рухова дія — цілеспрямований прояв людиною рухової активно­сті, за допомогою якої вирішуються рухові завдання.

Рухова навичка — оптимальний рівень володіння технікою дії, який характеризується автоматизованим (під мінімальним контролем свідомості) управлінням рухами, високою стійкістю та надійністю ви­конання.

Рухова реакція — усвідомлена рухова дія у відповідь на певний сигнал. Розріз­няють прості і складні Р. Р.

С

Свята фізичної культури — масові видовищні заходи показово­го і розважального характеру, які сприяють пропаганді фізичної куль­тури, здорового способу життя.

Сила — здатність людини долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль (напруження). Розрізняють динаміч­ну (напруження (функціональна активність) м'язів відбувається зі змі­ною їхньої довжини) і статичну (напруження м'язів відбувається без зміни їхньої довжини) С.

Система фізичного виховання — історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, що включає світоглядні, теоретико-методичні, програмово-нормативні і організаційні основи, які забезпечують фізичне вдосконалення людей та формування здоро­вого способу життя.

Спорт — власне змагальна діяльність, специфічною формою якої є система змагань, що історично склалася в галузі фізичної культури як спеціальна сфера виявлення та уніфікованого порівняння людських можливостей (у вузькому розумінні); власне змагальна діяльність, спеціальна підготовка до неї, а також специфічні стосунки, норми і досягнення у сфері цієї діяльності (у широкому розумінні); дійовий фактор фізичного виховання, одна з основних форм підготовки люди­ни до трудової та інших суспільно необхідних видів діяльності, а по­ряд з цим і один із важливих засобів етичного й естетичного вихован­ня, задоволення духовних потреб суспільства, зміцнення та розши­рення міждержавних, міжрегіональних зв'язків (як багатогранне сус­пільне явище).

Спортивна діяльність — упорядкована організація діяльності щодо забезпечення максимального оздоровлення і вдосконалення лю­дини в галузі спорту.

Спортивна медицина — галузь медицини, що вивчає здоров'я, фізичний розвиток і функціональні можливості організму в зв'язку з впливом на нього занять фізичною культурою та спортом.

Спортивна тактика — розділ загальної теорії спортивної боротьби, що розгля­дає питання оптимізації змагальної діяльності, ведення конкретного спортивного поєдинку (доцільні способи ведення змагальної діяльнос­ті спортсменом (командою), які підпорядковані певному задуму і пла­ну досягнення змагальної мети).

Спортивна техніка — майстерність) — спосіб виконання змагальної дії, який формується або вже сформований у спортсмена і характеризується пе­вним рівнем ефективного використання ним своїх можливостей для досягнення спортивного результату.

Спортивне обладнання та інвентар — спеціальні вироби, які призначені для занять фізичною культурою і спортом.

Спортивне тренування (англ. ігаіпіщ — вправляння, від ігаіп — виховувати, навчати) — спеціалізований педагогічний процес, який будується на системі вправ і спрямований на управління спортивним удосконаленням спортсмена, що обумовлює його готовність до досяг­нення вищих результатів.

Спортивний рух — соціальна течія, спортивна практика в галузі масового спорту і спорту вищих досягнень.

Спортивні споруди — окремі та комплексні об'єкти для занять фізичною культурою і спортом. Складовими С. С. є основні споруди (головні частини спортивних споруд, що призначені для проведення спортивно-тренувальної роботи, змагань і оздоровчих заходів), допо міжні приміщення і споруди (об'єкти, що призначені для обслугову­вання фізкультурників та спортсменів і забезпечення експлуатації ос­новних спортивних споруд), місця для глядачів (трибуни, лави, сидін­ня та приміщення для обслуговування глядачів).

Спортивно-реабілітаційна фізична культура — спеціально спрямоване використання засобів фізичного виховання з метою відно­влення функціональних і адаптивних можливостей організму після тривалих періодів великих тренувальних й змагальних навантажень, особливо при перевтомі та ліквідації наслідків спортивних травм.

Спритність — здатність людини швидко, оперативно, раціона­льно оволодівати новими руховими діями, успішно вирішувати рухові завдання в умовах, що змінюються.

Т

Темп рухів — часова характеристика техніки фізичних вправ, яка відображає частоту повторень циклів ру­хових дій або кількість рухів за одиницю часу.

Теорія фізичного виховання — наука про загальні закономірності, які визначають зміст і форми побудови фізичного виховання як педагогічно організованого процесу, що є частиною загальної системи виховання людини.

У

Увідна гімнастика — організоване, систематичне виконання спеціально підібраних фізичних вправ перед початком певної діяльно­сті для прискорення функціонування організму на більш високому рі­вні. У. Г. належить до малих форм занять фізичними вправами.

Урочні форми занять у фізичному вихованні — способи орга­нізації навчально-виховного процесу, за яких заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підго­товленості упродовж точно встановленого часу, за сталим розкладом. У. Ф. 3. включають уроки і спортивно-тренур.альні заняття.

Ф

Фізична культура — частина загальної культури людства, яка являє собою творчу діяльність із засвоєння накопичених і створення нових цінностей переважно у сфері фізичного розвитку, оздоровлення та виховання людей.

Фізична освіта — системне засвоєння людиною раціональних способів управління своїми рухами, набуття таким шляхом необхідно­го у житті фонду рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань.

Фізична підготовка —- педагогічний процес виховання фізичних якостей і оволодіння життєво важливими рухами. Розрізняють загаль­ну і спеціальну Ф. П.

Фізичне виховання — вид виховання, специфічним змістом яко­го є навчання рухам, виховання фізичних якостей, оволодіння спеціа­льними фізкультурними знаннями і формування свідомої потреби у фізкультурних заняттях.

Фізичне здоров'я — стан організму людини, при якому оптима­льно використовуються його захисні й адаптивні механізми; проти­стояння негативному впливу середовища.

Фізичне навантаження — вплив фізичних вправ на організм людини, що викликає активну реакцію його функціональних систем.

Фізичні вправи — рухові дії, які спрямовані на реалізацію за­вдань фізичного виховання, сформовані та організовані за його зако­номірностями.

Фізкультурна пауза — виконання фізичних вправ під час певної діяльності з метою досягнення термінового активного відпочинку для профілактики зни­ження працездатності упродовж робочого дня. Ф. П. належить до ма­лих форм занять фізичними вправами.

Фізкультурний рух — добровільне заняття населення фізичними вправами і спортом, що ґрунтується на фізкультурно-спортивних ін­тересах і проводиться самостійно та в організованих формах, участь у масових фізкультурно-спортивних заходах, громадській фізкультурній роботі.

Фізкультурні хвилинки — короткочасні (до 3 хв.) перерви у пе­вній діяльності для виконання фізичних вправ з метою перепочинку та підтримки працездатності упродовж робочого дня. Ф. X. належать до малих форм занять фізичними вправами.

Форми занять фізичними вправами — способи організації на­вчально-виховного процесу, кожний з яких характеризується певним типом взаємозв'язку (взаємодії) вчителя і учнів, а також відповідними умовами занять. Розрізняють урочні та позаурочні Ф. 3. Ф. В.

Ш

Шейпінг — сис­тема фізичних вправ (переважно силових) для жінок, що спрямована на корекцію фігури та покращання функціонального стану організму (поєднання аеробіки з атлетичною гімнастикою). Ш. належить до ве­ликих форм занять фізичними вправами.

Шкільний колектив фізичної культури — самодіяльна суспі­льна організація учнів, яка покликана сприяти родині і школі здійсню­вати фізичне виховання дітей шкільного віку.

«Школа спорту» — система підготовки спортсмена, що склалася на основі новітніх наукових досягнень і передової спортивної практики.

Щ

Щільність уроку (заняття) — відсоткове співвідношення відпо­відних витрат часу. Розрізняють загальну і моторну Щ. У.